Музика - це диво , радість , чудеса.

Музика - це сонце ,зорі , небеса.

Музика - це честь і відвага.

Музика - це мудра порада.

Музика – троянди й спориші….

Музика живе в моїйдуші.

З прадавніх часів музика посідала важливе місце у житті людини. То що ж являє собою музика? Для чого вона потрібна? Чому вона супроводжує людей усіх поколінь, усіх верств населення, різних релігійних вірувань упродовж їхнього життя? На ці питання не так легко знайти відповідь, як здається на перший погляд. Перші твори музичного мистецтва з’явилися декілька тисяч років тому. Музика супроводжувала працю людей, без неї не обходилося жодне свято, релігійні ритуали. Отже, вона допомагала організувати працю, виконувала і розважальну функцію. Проте не тільки: музика мала також сакральне, магічне значення! У стародавні часи деякі пісні та мелодії були священними, люди вірили у їхню чарівну магічну силу так само, як у силу замовлянь, молитов або таємних ритуалів. Першим дослідником музики був - хто б ви думали?.. - Піфагор! Так, прадавній математик, відомий своїми «штаньми», тобто своєю теоремою, займався теоретичними дослідженнями музики. Саме він віднайшов іще одну функцію музики, про яку ми, на жаль, забуваємо: музика має неабияке лікувальне значення! Існують навіть дослідження, які рекомендують різні музичні твори при різних захворюваннях. Від поганого настрою нема кращих ліків, ніж красива музика. Навіть відомий громадський діяч Мартін Лютер казав, що музика - найкраща втіха для засмученої людини.

З мелодією як такою нерозривно пов’язаний інший вид музичного мистецтва - пісня. Слова пісні так і линуть у душу людини. Нас завжди зворушує українська народна пісня: скільки в ній буває туги та суму, скільки справжнього козацького завзяття! В українській пісні - душа нашого народу. Проте краси додає народним пісням і мелодійність української мови. Відомо навіть, що деякі італійські оперні співаки розспівуються українськими піснями на репетиціях - це через красу та мелодійність нашої мови.

Музика... Вона захоплює нас, бере в полон своєю чарівністю. Слухаючи її, ми завмираємо від щастя і насолоди. Треба мати особливу душу, щоб любити музику. Чути мелодію навіть у співі вітру, шурхотінні листочків на деревах, у звуках морських хвиль, у весняних щебетаннях птаства чи в різнобарвному розмаїтті квітучих луків. Недаремно ж у фольклорних творах музиці приділено стільки уваги. Ще з дитинства ми пам'ятаємо, як у казках за допомогою тоненької сопілки люди перемагали злих ворогів, і гоїли рани, закохували у себе прекрасних королівен. А який величезний вплив справляє на душу симфонічна музика! Це не модна пісенька, що завтра ж вилетить з голови. Вона здатна подарувати ні з чим незрівнянне хвилювання, ні на що не схожу радість.

Люди вважають, що музика народилася разом із створенням світу. Вона завжди звучить у середині кожної людини. І все у всесвіті виткане із звуків музики.

Музика – царство мелодій, вічначудова краса,

Ніжна і тиха, як подих, грізна, як літня гроза.

Серце і душу зворушить, тугу наверне в очах,

Радує, солодко мучить, виллється в росах-сльозах.

Музика трепетно й тонко грає на струнах душі,

Ніжно хвилює, вражає, лагідно пестить, як в сні.

Музика - ніченька темна, світлий і сонячний день,

Шторм в океані і буря - опер, сонат і пісень.

Любов і ненависть – все є: кохання й чорна зрада,

В романсі, в пісні, в блюзі, в серенаді.

Бог дарував прекрасне, мудре й вічне,

Для людства музику - що житиме одвічно!